.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Поет для епох
Напередодні Всесвітнього дня поезії (21 березня) вся Україна святкує день народження великої поетеси Ліни Костенко. Її творчість є визначним явищем не лише в українській, а й у всій світовій літературі. Її життєвий шлях не був встелений пелюстками троянд. Поетесу замовчували, 16 років не друкували в Україні, бо «ще не було епохи для поетів», але Ліна Костенко не зламалась, вистояла, продовжуючи шліфувати своє поетичне слово, адже сама вона є «поетом для епох».
На захід «Поет для епох», присвячений творчості поетеси, до музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського завітали учні еколого-економічного ліцею. Вони переглянули відео з записами виступу Ліни Василівни у Рівному, піснями Ольги Богомолець та Ігоря Жука на її слова – «Я вранці голос горлиці люблю» й «Руан», а також виконання поезії «Крила» Богданом Ступкою. Учні прослухали розповідь ведучої Т.П.Чупак, яка доторкнулась до найяскравіших сторінок життя і творчості поетеси, а також виконала власні романси на слова Ліни Костенко «Хай буде легко», «Я дуже тяжко Вами відболіла», «Послухаю цей дощ».
В музейному залі було тепло і затишно від високої поезії, живої музики та приємного спілкування. В переддень народження улюбленої поетеси панувала атмосфера святкової загадковості, духовної гармонії та щирої людяності.
Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
А ми минаєм… ми минаєм… так-то…
А час – це тільки відбивання такту.
Тік-так, тік-так… і в цьому вся трагічність.
Час – не хвилини, час – віки і вічність.
А день, і ніч, і звечора до рання –
це тільки віхи цього проминання.
Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі, –
дивися: Час, великий диригент,
перегортає ноти на пюпітрі.
Коментарi